Українські байки

 

Байка належить до жанру дидактичної літератури, в якому разом із короткою розповіддю прозою чи віршем сформульовано моральний висновок, що надає розповіді алегоричного характеру. Головним принципом творення байки є алегорія – перенесення рис характеру людей в образи тварин, птахів риб, рослин тощо.  Розповідною частиною байка подібна до казки, новели, анекдоту, а висновком-мораллю – до прислів`їв і приказок. У байці найчастіше наявний комізм або соціальна критика.

Елементи байки є у українському фольклорі з найдавніших часів. Але слід відрізняти байку від казок про тварин. У цих казках звірі змальовані як вони є в натурі. Звертають на себе назви байок, що найчастіше складаються з двох слів – назв людей і тварин, птахів, комах, риб тощо. У таких назвах не завжди можна відгадати головну думку, але можна передбачити діалог між названими персонажами байки, який пожвавлює розвиток події на відміну від описовості.

Як можна переконатися, байки – це коротенькі прозові чи віршовані розповіді, що мають дидактичну частину (повчання морального характеру). Повчання є обов`язковою ознакою цього літературного жанру. Байки нагадують стислі оповідання про тварин, птахів та людей, про живих істот і предмети неживої природи. Вони надзвичайно прості за побудовою, лаконічні за словесним вираженням сюжету і головної думки. Це ніби щоденне спостереження розумного дослідника над най різноманітними явищами і подіями в навколишньому світі, на підставі результатів яких він, осмислюючи, виводить певні закономірності у формі моральних повчань та закликів.

 

У цій категорії немає статей. Якщо дочірні категорії показуються на цій сторінці, то вони можуть містити статті.